Стандарти Радіо Джаз: VIII. Post-Bop, "Coltrane Changes" та Fusion: Spain - Chick Corea Return to Forever (1972)

У 1972 році астронавти Юджин Сернан і Гаррісон Шмітт провели на місячній поверхні загалом близько 75 годин, і стали останніми людьми, хто побував на поверхні супутника Землі. І ми не знаємо чи думав про космос Чік Коріа сидячи у лондонській студії звукозапису, але точно від давно відчував, що класичний джаз стрімко змінюється, музиканти шукають нову енергію і руйнують кордони. Результатом цих роздумів став трек Spain, який поєднав і класичне адажіо, фламенко і самбу. І зрештою саме «Spain» стала візитною карткою піаніста Чика Коріа та його гурту Return to Forever. Spain справді починається прямої цитати другої частини знаменитого «Аранхуеського концерту» іспанського класика Хоакіна Родріго. І Чик настільки тонко переплів класику з джазом, що Родріго згодом навіть не мав претензій. Коли гурт уперше розбирав ноти, музиканти буквально ламали пальці та голови. Основна тема написана в непростому, синкопованому ритмі, де акценти зміщені. Коріа вимагав абсолютної математичної точності, але при цьому — легкості фламенко. Спочатку це був суто інструментальний трек. І три премії Гремі є підтвердженням його геніальності. Але за кілька років співак Ел Джерро написав до нього текст і записав вокальну версію. І за це виконання він також отримав премію Греммі, довівши, що цю складну інструментальну річ можна ще й неймовірно круто заспівати. Чому ж «Spain» стала стандартом? Вона довела, що джаз-рок і ф'южн — це не просто гучні гітари та електронні ефекти. Це інтелектуальна, красива музика, яка може бути водночас складною для професіоналів і неймовірно запальною для звичайних слухачів. Чик Коріа створив ідеальний міст між старою Європою та бунтівною Америкою 70-х.