Стандарти Радіо Джаз: III. Бібоп-революція: Billie’s Bounce – Charlie Parker (1945)

Уявіть склад: Чарлі Паркер на альт-саксофоні, Діззі Гіллеспі за роялем, а на трубі — дев’ятнадцятирічний, майже нікому не відомий юнак на ім’я Майлз Девіс. Сьогодні цей перелік імен сам по собі звучить як джазовий стандарт, ба більше, як джазовий Олімп і мрія будь-якого продюсера. Але у листопаді 1945 року в крихітній студії в Нью-Йорку це був не Олімп. Це був чистий хаос, з якого народжувався всесвіт і шедевр — «Billie’s Bounce». Паркер, створював нову релігію під назвою бібоп. Але ця сесія давалася важко. Бад Пауелл, який мав грати на піаніно, просто не прийшов. Рятувати ситуацію довелося соратнику Паркера — Діззі Гіллеспі, який відклав свою трубу і сів за клавіші. Молодий Майлз Девіс відверто тремтів перед авторитетом старших і фальшивив від хвилювання. Музиканти зробили п'ять дублів. Паркер лютував, міняв тростини, вважав запис сирим і невдалим. Але звукорежисер розгледів у цій недосконалостіі геніальність і пустив у реліз саме п'яту спробу, яка назавжди змінила архітектуру джазового блюзу. Більшість слухачів упевнені, що ця п'єса присвячена великій співачці Біллі Голідей. Це ж так поетично! Але правда набагато прозаїчніша. Птах хотів назвати трек «Стрибок Білла» — на честь свого імпресаріо Біллі Шоу. Або, за іншою версією, його чарівної секретарки. Проте на лейблі Savoy Records банально переплутали літери під час друку етикетки на платівці. Технічна помилка та одрук у назві. Ось так неохоче, крізь суцільні факапи, у вічність входив трек, який зрештою став підручником для наступних поколінь. Слухаємо повну версію п'ятого дублю. Чарлі Паркер і «Billie’s Bounce».