Jazz-Легенда: Ерролл Луїс Гарнер

Якщо ти хочеш, щоб тебе вважали генієм, то музикою варто почати займатися у 3 роки, а усвідомлено виступати на публіці потрібно десь років їз шести. 

Якщо ти хочеш, щоб тебе вважали генієм, то варто залишити по собі величезний спадок і ще 9 контейнерів не виданого матеріалу, унікальних фотографій і особистих речей, які будуть дослужувати роками. Якщо ти хочеш, щоб тебе вважали генієм, то варто не вчити нотну грамоту, не вписуватися у жодну систему і класифікацію, записувати альбоми з першого дублю, вигадати власний стиль гри та написати хоча б один класний джазовий стандарт.

Причому такий стандарт, щоб на роялті від нього можна було утримувати фонд. Якщо ти хочеш, щоб тебе вважали генієм, то варто забути про поділ рук на праву та ліву і створювати враження, що у тебе 40 пальців.

Якщо ти хочеш, щоб тебе вважали генієм то варто стати  дивакуватим одинаком, якого гнітить жіноче товариство, змушувати музикантів свого тріо носити смокінги та використовувати замість подушечки для фортепіанних стільців телефонний довідник Мангеттену. Але вся ці правила геніальності не спрацюють, якщо ти не будеш любити свою публіку, писати й грати для неї.

Його називають генієм, містером посмішкою, містером 40 пальців, Біллі Холлідей від фортепіано, а ми називаємо його легендарний Е́рролл Лу́їс Га́рнер.