Стандарти Радіо Джаз: IX. Фінальні символи та Нове мислення: Song for Che – Charlie Haden (1969)

«Song for Che» Чарлі Хейден Кінець 1960-х. Світ палає від протестів проти війни у В'єтнамі, студентських революцій та боротьби за громадянські права. Музикантам стає затісно у затишних джаз-клубах. Їм мало просто розважати публіку — вони хочуть кричати про несправедливість. Джаз виходить на барикади, змінює форму і стає зброєю. Головним маніфестом цього нового часу стала композиція, присвячена одному з найсуперечливіших революціонерів XX століття. Це — «Song for Che» контрабасиста Чарлі Хейдена та його оркестру Liberation Music Orchestra. Хейдена вразила загибель Че Гевари. Щоб передати дух латиноамериканського опору, він вплітає у джазову авангардну тканину реальну пісню кубинських партизанів. Хейден не вважав, що музика може інувати поза політикою. Тому у 1971 році на фестивалі в Португалії, де тоді панувала диктатура, музикант публічно присвятив цю пісню антиколоніальним партизанам Мозамбіку та Анголи. Наступного дня прямо в аеропорту Лісабона його заарештувала таємна поліція, а фестиваль було скасовано. Музиканта визволяли втручанням американського посольства. «Song for Che» не була просто студійним записом. Вона постійно жила і змінювалася. На концертах Хейден часто записував фрагменти виступів інших музикантів на портативний магнітофон і пускав їх реверсом, створюючи ефект звукового хаосу та боротьби. Чарлі Хейден віднайшов абсолютно нову форму: інтелектуального фрі-джазу. І примусив слухача не просто слухати, а думати й співпереживати.