Камера! Мотор! Джаз!

Париж 50-тих. Легенди - на кожному кроці. В одному кафе сидять разом Жан Поль Сартр і Симона Де Бовуар. В іншому - тераса якого виходить на бульвар Сен-Жермен - Ален Делон та Жан Поль Бельмондо.

Утім ніхто не кидається за автографом. У Парижі 50-тих не було притаманним просити автографи. В улюблених закладах зірок – атмосфера здебільшого буржуазна – демократією і не пахне. Тебе не пустять, якщо ти НЕ З ЦЬОГО КОЛА. Але і Міттеран, і Делон і Сартр всюди чули джаз.

Саме паризькій сцені тих часів присвятив фільм Близько Опівночі, або Джаз Опівночі Бертран Таверньє.

Життя музиканта рідко буває простим. А життя темношкірого джазмена у Парижі 50-тих - стовідсотково було складним. Про це й стрічка. Але акторський склад - немов ідеальний джазовий оркестр. Хербі Хенкок, Джон Маклафлін, Уейн Шортер - і це лише у камео. Повз камеру проходить ще молодий Мартін Скорсезе. А головну роль виконує вже досвідчений Декстер Гордон.

До речі, Декстера Гордона вважають однією з найвпливовіших особистостей в історії джазу за його вклад у розвиток манерної гри і стилістичної концепції звучання саксофону. "Довгов’язий" Декстер, як називали Гордона через його зріст, був номінований на "Оскар" і отримав "Греммі" за саундтрек "The Other Side of Round Midnight".

Після тріумфу фільма Декстерові Гордону залишалося жити ще 4 роки. Він пішов… як пішла та магічна епоха Парижу 50-тих і старого джазу. І сьогодні лише привидом марніє тінь Жан Поля Сартра у старому кафе. Він любив туди ходити, бо там було тепліше, аніж вдома. Та й вдома ніхто не подавав вино й каву.