Не справедливо коли психіатри та суд вирішують справжній ти Санта Клаус чи ні. Звичайно справжній. Ти наче месія одного дня з’явлєшся на землі, відпускаєш гріхи місцевому алкоголіку і рятуєш його від звільнення з роботи, повстаєш проти торгашів і несправедливості, даруєш дітям те що вони загадали, а не те що припало пилом на вітрині магазину і віриш у чудо, а тут якісь психіатри.
Саме таким бачив Різдво у 1947 році режисер Джон Сітон і тому зняв один із найулюбленіших американцями фільмів Диво на 34-тій вулиці. Саме цей фільм став першим у який додали колір у 1985 році, За його мотивами створили 4 рімейки на телебаченні, поставили радіо пьесу, виставу у ляльковому театрі і зробили Мюзикл на Бродвеї.
Цікавим фактом є те, що продюсери вирішили зробити прем’єру у травні, а не на Різдво. Саме у травні у штатах традиційно найбільші касові збори, а так фільм був приречений на фінансовий успіх. Новорічну фабулу у рекламній кампанії просто приховали
Фільм "Диво на 34 тій вулиці" отримав три Оскари і знову довів світові, що цинізм, надмірний прагматизм і жадоба ще нікого не робили щасливими, а Санта і проста людська увага змушують нас повертатися у світ дитинства, де дива звичайна річ.
