Камера! Мотор! Джаз! Новорічна версія: Диво на 34 тій вулиці

Не справедливо коли психіатри та суд вирішують справжній ти Санта Клаус чи ні. Звичайно справжній. Ти наче месія одного дня з’явлєшся на землі, відпускаєш гріхи місцевому алкоголіку і рятуєш його від звільнення з роботи, повстаєш проти торгашів і несправедливості, даруєш дітям те що вони загадали, а не те що припало пилом на вітрині магазину і віриш у чудо, а тут якісь психіатри.

Саме таким бачив Різдво у 1947 році режисер Джон Сітон і тому зняв один із найулюбленіших американцями фільмів Диво на 34-тій вулиці. Саме цей фільм став першим у який додали колір у 1985 році, За його мотивами створили 4 рімейки на телебаченні, поставили радіо пьесу, виставу у ляльковому театрі і зробили Мюзикл на Бродвеї.

Цікавим фактом є те, що продюсери вирішили зробити прем’єру у травні, а не на Різдво. Саме у травні у штатах традиційно найбільші касові збори, а так фільм був приречений на фінансовий успіх. Новорічну фабулу у рекламній кампанії просто приховали

Фільм "Диво на 34 тій вулиці" отримав три Оскари і знову довів світові, що цинізм, надмірний прагматизм і жадоба ще нікого не робили щасливими, а Санта і проста людська увага змушують нас повертатися у світ дитинства, де дива звичайна річ.