Зараз в ефірі
Massimo Colombo I'll Never Fall In Love Again

Камера! Мотор! Джаз: Бразилія

Що буде, якщо взяти Оруела, розпочати зйомки саме у 1984, замісити на джазі, додати голос Кейт Буш, і приправити божевільними ідеями Террі Гілліама? Вийде Бразилія. Фільм з такою назвою - ніби жартівлива джазова імпровізація на тлі голівудських корабельних сосен 80-тих. Його не відносять до легендарних чи канонічних. Але він точно з тих стрічок, які варто регулярно передивлятись. Надто - сьогодні.

Роберт Де Ніро у ролі сантехніка - лише дрібна деталь, що ілюструє весь задум. А ще - автоматизація, прообрази діджиталізації, безліч візуальних прийомів, і фраза “Хочеш зайнятися некроманським сексом?”, як ілюстрація занепаду стосунків в принципі. Але - це не точно. Сценарій переписували тричі. Бюджет у 15 мільйонів за тих часів - ледь не космічний. Де Ніро робив нерви, намагаючись створити багатошаровий образ, замість просто бути сантехніком - на кожну сцену з ним йшло 20-30 дублів.

Самого Гілліама на тлі стресу ледь не паралізувало. Проект змінювався щодня.

А коли дійшло до музики - режисер раптом вирішив обрати легковажну мелодію, аби відтінити весь масштаб гротеску. І обрав бразильську мелодію Aquarela do Brazil, або просто - Brazil. І ледь не весь саундтрек - це мішанина різних версій цієї композиції - від традиційної вуличної самби, до симфонічних.

Цвях у музичному оформленні - виконання Aquarela do Brazil, Кейт Буш, в аранжуванні Майкла Кеймена (Камена). Фільм однозначно вартий уваги, з однією лише нотаткою, позиченою вже із сучасних відгуків. Це не антиутопія. Можливо, трохи утопічне оповідання про наші реалії.

Інші випуски

← До всіх випусків

👍 Приєднуйтесь до Radio JAZZ!

📱 Слухайте зі смартфона