Камера! Мотор! Джаз: Легенда про піаніста

Одеса кінця 90-тих. По телевізору - розмови про вільну економічну зону і крадена ретрансляція емтіві. По радіо - золоті прем‘єри світової попси. На вулицях - рішали, міняли, бандити. На підприємствах крадуть все. Директора порту міняють раз на три місяці. Порт у цей період - Бермудський трикутник, де можна як втратити життя, так і купити старенького японця на автоматі. Чи бодай скрутити з нього магнітолу.

Одеса кінця 90тих - це золоті роки Привозу і Сьомого кілометру, звідки везуть речі до київських бутіків, і гарантовано дурять, якщо тебе не супроводжують місцеві. Можна тільки здогадуватися, скільки місцевих супроводжували тоді знімальну групу італійця Джузеппе Торнаторі, і скільки вони на ньому заробили.

Але зрештою, саме в Одесі зняли більшу частину фільму "Легенда про піаніста - тисяча дев'ятисотий". Океанським лайнером, де лунав неймовірний джаз, став пришвартований "Лєсозаводськ", старе корабельне устаткування надав Одеський музей. У хвилях в ілюмінаторі, можна розгледіти бичків, а кадри, де головний герой грає на трубі, зняли на Потьомкинських сходах.

Виконавець головної ролі - Тім Рот - тоді багато гуляв Одесою. Але в моді був "Тітанік", "Люди в чорному" і "5-тий елемент", тому чіплялися до актора здебільшого пройдисвіти, а не фанати. Тім Рот був собою - усамітнений, уважний, іронічний. Як і більшість одеситів. А нам на згадку залишився чудовий фільм про джаз. І чудові цитати з оригінального твору Алесандро Баріко: "Не все втрачено, і життя триває, допоки в тебе є гарна історія, і друг, якому можна її розповісти".